регітно
РЕ́ГІТНО, присл., рідко.
Нестримно регочучи;
// перен. Створюючи звуки, схожі на регіт людини.
Регітно вітер кидав в обличчя вкупі з колосками сум неоглядного степу – стерні, розпач сірих сіл (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- регітно — ре́гітно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- регітно — присл. Нестримно регочучи. || перен. Створюючи звуки, схожі на регіт людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- регітно — РЕ́ГІТНО, присл. Нестримно регочучи; // перен. Створюючи звуки, схожі на регіт людини. Регітно вітер кидав в обличчя вкупі з колосками сум неоглядного степу — стерні, розпач сірих сіл (Головко, І, 1957, 76). Словник української мови в 11 томах
- регітно — Регітно нар. Смѣшно, хочется смѣяться. Мені регітно, а він плаче. Сосн. у. Словник української мови Грінченка