редакція

РЕДА́КЦІЯ, ї, ж.

1. Організація (колектив), що здійснює підготовку видання до друку.

Редакція журналу взяла у мене те оповідання, що друкується тепер у “Віснику” (М. Коцюбинський);

А редакція (вільних багато очей і рук)! Мусить оте все читать... (В. Еллан-Блакитний);

Словник українсько-російський (“Словарь украинского языка”), зібраний редакцією “Киевской старины” і упорядкований Б. Грінченком, свого часу заслужив чималу славу (М. Рильський).

2. Приміщення, в якому здійснюється редагування чого-небудь.

Доходила 10 година ранку, і я вже був біля редакції (М. Коцюбинський);

Ви летите... Ви за кілька хвилин перестрибуєте через Харків, .. щоб за півгодини, спотикаючись і на себе подібних натикаючись, перебігти з Гончарівки до редакції... (Остап Вишня);

Вона охоче розповіла Саранчукові, де саме зараз Діденка можна знайти. По цій же вулиці пройти два квартали і – редакція газети (А. Головко).

3. Варіант якого-небудь літературного або музичного твору чи окремої його частини.

Письменник ґрунтовно переробив твір, використавши критичні зауваження, дав нову редакцію книги (з навч. літ.);

Дуже цінними є рукописи .. М. В. Гоголя. У бібліотеці зберігається одна з останніх редакцій його “Мертвих душ” (із журн.);

– Оперу “Від щирого серця” не можна назвати новою редакцією раніше написаного мною однойменного твору (з наук. літ.);

// Формулювання, форма викладу думки, положення.

Дорогий Михайло Михайловичу, дуже Вам дякую за Ваш лист .. Разом з сим посилаю заяву до контори “Знання” в поданій Вами редакції (М. Коцюбинський).

4. Те саме, що редагува́ння.

У Львові 19-літній студент вступає до студентської громади і бере живу участь в редакції студентського журналу “Друг” (М. Коцюбинський);

// Керівництво яким-небудь виданням.

Одповідаю на Ваші питання. “Вісник” виходить з IV кн. справді під іншою редакцією... (М. Коцюбинський);

Не можу не відзначити .. прекрасної роботи грузинського поета Симона Чиковані, за редакцією якого виходять чудові переклади творів Шевченка (П. Тичина);

У книзі “Пушкін. Твори”, виданій Держлітвидавом України 1949 року (загальна редакція Павла Тичини), не тільки дано переважну більшість найвизначніших творів Пушкіна, але й показано пристрасну працю нашої поетичної громадськості над творами основоположника нової російської літератури (М. Рильський).