редиф
РЕДИ́Ф, у, ч., літ.
Повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- редиф — -а, ч. Поширена у східній поезії форма римування, яка полягає в тому, що після рими повторюється слово або кілька слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- редиф — реди́ф (араб., букв. – той, що сидить позаду вершника) форма римування в східній поезії. Полягає в тому, що після рими повторюється слово або словосполучення. Словник іншомовних слів Мельничука