резинка

РЕЗИ́НКА, и, ж., розм.

1. Тасьма або шнур з гумових та простих ниток, що розтягуються в довжину.

Чорні коленкорові штани на резинці перехоплювали його ноги на щиколотках, здувалися пухирями і голосно стріляли на кожному кроці (Л. Первомайський);

Не йшов [Сягайло], а сягав своїми довгими короткоштанними ножищами в старовинного фасону ботах, які не защіпувались, а стягалися резинкою (Ю. Збанацький);

// Пристосування з гумової тасьми для підтримування панчіх, шкарпеток на нозі.

– Ііх, ііх! – пищала вона, потрапивши у воду, і так високо підіймала халат, що Тимко бачив надавлені і натерті резинками червоні смужки на ногах вище колін (Григорій Тютюнник).

2. тільки одн. Особливий вид в'язки, який надає виробові властивості розтягуватися.

Більшість трикотажних виробів по краях обробляють резинкою – рубцюватою, пружною тканиною, яка йде на виготовлення манжетів, комірців, поясів, низу виробів (з навч. літ.).