резинка

РЕЗИ́НКА, и, ж., розм.

1. Шматочок гуми для стирання написаного.

В руках у барона з’явилась Тарасова резинка для стирання олівця (Ільч., Серце жде, 1939, 121);

В перерву стає [учень Митя] у куток біля груби І чистить резинкою губи і зуби, Свій довгий язик витира [від чорнила] об кашкет (С. Ол., Вибр., 1959, 153).

2. Тасьма або шнур з гумових та простих ниток, що розтягуються в довжину.

Чорні коленкорові штани на резинці перехоплювали його ноги на щиколотках, здувалися пухирями і голосно стріляли на кожному кроці (Перв., Опов.., 1970, 84);

Не йшов [Сягайло], а сягав своїми довгими короткоштанними ножищами в старовинного фасону ботах, які не защіпувались, а стягалися резинкою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 35);

// Пристосування з гумової тасьми для підтримування панчіх, шкарпеток на нозі.

— Ііх, ііх! — пищала вона, потрапивши у воду, і так високо підіймала халат, що Тимко бачив надавлені і натерті резинками червоні смужки на ногах вище колін (Тют., Вир, 1964, 228).

3. тільки одн. Особливий вид в’язки, який надає виробові властивості розтягуватися.

Більшість трикотажних виробів по краях обробляють резинкою — рубцюватою, пружною тканиною, яка йде на виготовлення манжетів, комірців, поясів, низу виробів (В’язання.., 1957, 13).