резиґнувати

РЕЗИҐНУВА́ТИ.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резиґнувати — Резиґнувати (з чого?). Усуватися від виконання офіційних обов’язків, складати з себе повноваження. І так повстає суперечка між Галичанами і Буковинцями під час дискусії над вибором комісії... Українська літературна мова на Буковині
  2. резиґнувати — -ую, -уєш, книжн., заст. Цілковито підкорятися долі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. резиґнувати — резиґнува́ти відмовлятися (ст): Пропоную: всі на дансінґ! З чаю резиґнуємо (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. резиґнувати — Резиґнува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)