реквізований
РЕКВІЗО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до реквізува́ти.
Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Григорій Тютюнник);
// у знач. прикм.
Як у далекі татарські часи, гасають по селу верхівці [врангелівці] з оберемками реквізованих кожухів та сирових полотен у сідлах (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реквізований — реквізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- реквізований — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до реквізувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реквізований — Реквізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реквізований — РЕКВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до реквізува́ти. Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Тют., Вир, 1964, 64); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах