1. Словник української мови в 11 томах

реквізований

РЕКВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до реквізува́ти.

Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Тют., Вир, 1964, 64);

// У знач. прикм.

Як у далекі татарські часи, гасають по селу верхівці [врангелівці] з оберемками реквізованих кожухів та сирових полотен у сідлах (Гончар, II, 1959, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізований — реквізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. реквізований — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до реквізувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквізований — РЕКВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до реквізува́ти. Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Григорій Тютюнник); // у знач. прикм. Як у далекі татарські часи, гасають по селу верхівці [врангелівці] з оберемками реквізованих кожухів та сирових полотен у сідлах (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. реквізований — Реквізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)