1. Словник української мови в 11 томах

реквізувати

РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію.

Реквізувати майно у власника, тобто вживати для державної потреби примусового платного відчуження або тимчасового вилучення державою майна від приватних осіб.., можна тільки в порядку, встановленому Адміністративним кодексом УРСР і спеціальними законами (Цив. кодекс УРСР, 1950, 15);

Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (Укр. кіномист.. І, 1959, 29);

// Насильно відбирати що-небудь без відшкодування.

— Прошу. Сідайте. А цю штучку, — Гальванеску сердито потрусив біноклем, — я змушений реквізувати (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 41);

— Злазь [з коня]! Юнак-сержант чорними, як вуглини, очима благально глянув на Черниша: — Доміне офіцер!.. Хто зна: може, це й справді були під капітулянтами ті самі коні, які ще недавно топтали поля за Дністром? Такого не гріх і реквізувати! (Гончар, III, 1959, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізувати — реквізува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. реквізувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. || Насильно відбирати що-небудь без відшкодування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквізувати — Вивласнювати, вивласнити, повивласнювати, забирати, забрати, позабирати, див. експропріювати, конфіскувати, соціялізувати, колективізувати, заграбастувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати реквізицію. Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. реквізувати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
  6. реквізувати — Реквізува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)