1. Словник синонімів української мови

реквізувати

ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, зага́рбати розм. ви́лучити, реквізува́ти, ви́дерти, ви́драти, ви́рвати, ви́хопити, ви́хватити. Я відібрав у хлопців три гранати (Ю. Яновський); (Нефіса:) Тепер же Меценат не забирає ніяких наших скарбів силоміць (Леся Українка); Чи принесе Галя від тітки яку іграшку — Василь зараз відніме (Панас Мирний); (Гаркуша:) Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); — Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільну й холодну зброю вилучити (О. Гончар); — Прошу. Сідайте. А цю штучку, — Гальванеску сердито потрусив біноклем, — я змушений реквізувати (Ю. Смолич); Видирали (пани) Коваленкові карту (голосування), пхали другу,.. але Коваленко не подався (Лесь Мартович); Маруся кинулась виривати своє відро з її рук (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізувати — реквізува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. реквізувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. || Насильно відбирати що-небудь без відшкодування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквізувати — Вивласнювати, вивласнити, повивласнювати, забирати, забрати, позабирати, див. експропріювати, конфіскувати, соціялізувати, колективізувати, заграбастувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати реквізицію. Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. реквізувати — Реквізува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. Реквізувати майно у власника, тобто вживати для державної потреби примусового платного відчуження або тимчасового вилучення державою майна від приватних осіб.. Словник української мови в 11 томах