1. Словник чужослів Павло Штепа

реквізувати

Вивласнювати, вивласнити, повивласнювати, забирати, забрати, позабирати, див. експропріювати, конфіскувати, соціялізувати, колективізувати, заграбастувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізувати — реквізува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. реквізувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. || Насильно відбирати що-небудь без відшкодування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати реквізицію. Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. реквізувати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
  5. реквізувати — Реквізува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. Реквізувати майно у власника, тобто вживати для державної потреби примусового платного відчуження або тимчасового вилучення державою майна від приватних осіб.. Словник української мови в 11 томах