реквізувати
реквізува́ти
-ую, -уєш, недок. і док., перех.
Здійснювати реквізицію.
|| Насильно відбирати що-небудь без відшкодування.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реквізувати — реквізува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- реквізувати — Вивласнювати, вивласнити, повивласнювати, забирати, забрати, позабирати, див. експропріювати, конфіскувати, соціялізувати, колективізувати, заграбастувати Словник чужослів Павло Штепа
- реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати реквізицію. Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- реквізувати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
- реквізувати — Реквізува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реквізувати — РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. Реквізувати майно у власника, тобто вживати для державної потреби примусового платного відчуження або тимчасового вилучення державою майна від приватних осіб.. Словник української мови в 11 томах