реквізиція
РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах.
Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (Донч., III, 1956, 168);
В революцію вже не треба було платити за ліс, і він валив його зі всією нещадністю і пожадливістю лісового хижака, а обіддя уміло ховав у нетрях од реквізицій (Стельмах, II, 1962, 35);
// Насильне відбирання чого-небудь без відшкодування.
До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей (Добр., Тече річка.., 1961, 277).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реквізиція — Реквізиція: Реквізи́ція: — вимога [19] — домагання, вимога [17;48,VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- реквізиція — реквізи́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- реквізиція — -ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реквізиція — РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (О. Словник української мови у 20 томах
- реквізиція — реквізи́ція (від лат. requisitio – вимога) примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна. Словник іншомовних слів Мельничука
- реквізиція — Реквізи́ція, -ції; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реквізиція — рос. реквизиция (від латин. requisito — вимога) — примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах за певну винагороду. Умови і порядок Р., розміри винагороди за вилучене майно регламентуються законодавством країни. Eкономічна енциклопедія