реквізиція
реквізи́ція
-ї, ж.
Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реквізиція — Реквізиція: Реквізи́ція: — вимога [19] — домагання, вимога [17;48,VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- реквізиція — реквізи́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- реквізиція — РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (О. Словник української мови у 20 томах
- реквізиція — реквізи́ція (від лат. requisitio – вимога) примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна. Словник іншомовних слів Мельничука
- реквізиція — Реквізи́ція, -ції; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реквізиція — РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (Донч. Словник української мови в 11 томах
- реквізиція — рос. реквизиция (від латин. requisito — вимога) — примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах за певну винагороду. Умови і порядок Р., розміри винагороди за вилучене майно регламентуються законодавством країни. Eкономічна енциклопедія