1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

реквізиція

Реквізи́ція, -ції; -зи́ції, -цій

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізиція — Реквізиція: Реквізи́ція: — вимога [19] — домагання, вимога [17;48,VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. реквізиція — реквізи́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. реквізиція — -ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. реквізиція — РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (О. Словник української мови у 20 томах
  5. реквізиція — реквізи́ція (від лат. requisitio – вимога) примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. реквізиція — РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. реквізиція — рос. реквизиция (від латин. requisito — вимога) — примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах за певну винагороду. Умови і порядок Р., розміри винагороди за вилучене майно регламентуються законодавством країни. Eкономічна енциклопедія