рекомендаційний
РЕКОМЕНДАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
Який містить у собі рекомендацію (у 1, 2 знач.).
Другого дня написав [Чириков] рекомендаційного листа до редакції “Жизни” про мене (Леся Українка);
Наступного ранку Каргат пішов до хімоб'єднання з рекомендаційною запискою свого вчителя (Ю. Шовкопляс);
У республіці є кваліфіковані кадри бібліографів, які нагромадили певний досвід складання різноманітних бібліографічних посібників, рекомендаційних списків і покажчиків літератури (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рекомендаційний — рекомендаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- рекомендаційний — [реикомеиндац’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- рекомендаційний — -а, -е. Який містить рекомендацію (у 1, 2 знач.). Рекомендаційний лист. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рекомендаційний — Рекомендаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рекомендаційний — РЕКОМЕНДАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який містить у собі рекомендацію (у 1, 2 знач.). Другого дня написав [Чириков] рекомендаційного листа до редакції «Жизни» про мене (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах