1. Словник української мови у 20 томах

ремонтик

РЕМО́НТИК, а, ч.

Зменш. до ремо́нт 1.

[Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен... (О. Корнійчук);

Вже скільки місяців вони [німці] розбирають завали, хочуть налагодити силове господарство, щоб хоч сякий-такий ремонтик можна було провадити (Ю. Яновський);

– Товаришу багермейстер, трубопровід наш дуже латаний. Ремонтик невеличкий не завадив би (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремонтик — ремо́нтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ремонтик — -а, ч. Зменш. до ремонт 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремонтик — РЕМО́НТИК, а, ч. Зменш. до ремо́нт 1. [Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен… (Корн., Чому посміх. Словник української мови в 11 томах