ремонтик
РЕМО́НТИК, а, ч. Зменш. до ремо́нт 1.
[Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 44);
Вже скільки місяців вони [німці] розбирають завали, хочуть налагодити силове господарство, щоб хоч сякий-такий ремонтик можна було провадити (Ю. Янов., І, 1954, 172);
— Товаришу багермейстер, трубопровід наш дуже латаний. Ремонтик невеличкий не завадив би (Донч., II, 1956, 182).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремонтик — ремо́нтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ремонтик — -а, ч. Зменш. до ремонт 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремонтик — РЕМО́НТИК, а, ч. Зменш. до ремо́нт 1. [Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен... (О. Словник української мови у 20 томах