1. Словник української мови у 20 томах

ремствування

РЕ́МСТВУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. ре́мствувати.

Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар'ю (Панас Мирний);

Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку, але в натовпі було чутно приглушене ремствування (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремствування — ре́мствування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ремствування — -я, с. Дія за знач. ремствувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремствування — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн. Словник синонімів української мови
  4. ремствування — РЕ́МСТВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ре́мствувати. Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар’ю (Мирний, III, 1954, 174); Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку... Словник української мови в 11 томах