ремствувати
РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.
Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О. Гончар);
Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу, доводилося раніше вставати, йдучи на роботу, але дівчина ніколи не ремствувала на те (В. Собко);
Жильці ремствували, колективно й поодинці писали скарги до газети, в область (С. Журахович);
– Що ж, Петру, я не наполягаю, щоб ти відмовився од своїх намірів. Ішов ти далеко, мріяв про це, настроївся... Щоб потім на мене не ремствував, мовляв послухав, а тепер жалкую... (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремствувати — ре́мствувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ремствувати — див. НАРІКАТИ. Словник синонімів Караванського
- ремствувати — див. нарікати Словник синонімів Вусика
- ремствувати — -ую, -уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремствувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- ремствувати — Ре́мствувати, -вую, -вуєш на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу... Словник української мови в 11 томах
- ремствувати — Ремствувати, -вую, -єш гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152. Словник української мови Грінченка