ремствувати

РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.

Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.

Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О. Гончар);

Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу, доводилося раніше вставати, йдучи на роботу, але дівчина ніколи не ремствувала на те (В. Собко);

Жильці ремствували, колективно й поодинці писали скарги до газети, в область (С. Журахович);

– Що ж, Петру, я не наполягаю, щоб ти відмовився од своїх намірів. Ішов ти далеко, мріяв про це, настроївся... Щоб потім на мене не ремствував, мовляв послухав, а тепер жалкую... (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремствувати — ре́мствувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ремствувати — див. НАРІКАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. ремствувати — див. нарікати Словник синонімів Вусика
  4. ремствувати — -ую, -уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ремствувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. ремствувати — Ре́мствувати, -вую, -вуєш на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу... Словник української мови в 11 томах
  8. ремствувати — Ремствувати, -вую, -єш гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152. Словник української мови Грінченка