ремствувати

Значення в інших словниках

1. ремствувати — ре́мствувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. ремствувати — див. нарікати Словник синонімів Вусика
3. ремствувати — -ую, -уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О. Словник української мови у 20 томах
5. ремствувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
6. ремствувати — Ре́мствувати, -вую, -вуєш на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу... Словник української мови в 11 томах
8. ремствувати — Ремствувати, -вую, -єш гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152. Словник української мови Грінченка