ремізка
РЕМІ́ЗКА, и, ж., текст.
Робочий орган ткацького верстата, який здійснює підняття та опускання ниток основи.
Він різав, а дружина ткала. Два верстати були завжди заправлені, а ремізки поскрипували інколи й за північ (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремізка — ремі́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ремізка — -и, ж., текст. Робочий орган ткацького верстата, який здійснює підняття та опускання ниток основи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремізка — РЕМІ́ЗКА, и, жін., текст. Робочий орган ткацького верстата, який здійснює підняття та опускання ниток основи. Він різав, а дружина ткала. Два верстати були завжди заправлені, а ремізки поскрипували інколи й за північ (Народна творчість та етнографія, 4, 1966, 45). Словник української мови в 11 томах