реотан
РЕОТА́Н, у, ч.
Сплав міді, нікелю, цинку, марганцю й іноді заліза, що має високий електричний опір (з такого сплаву виготовляють реостати).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реотан — реота́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови