1. Словник української мови у 20 томах

репетиторка

РЕПЕТИ́ТОРКА, и, ж.

Жін. до репети́тор 1.

[Кость:] Завтра вона од'їздить у Крим репетиторкою, приносила мені книжки... (С. Васильченко);

Вітровій пощастило влаштуватися репетиторкою на літні вакації (Ф. Бурлака).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. репетиторка — репети́торка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. репетиторка — -и. Жін. до репетитор 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. репетиторка — Репети́торка, -рки, -рці; -торки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. репетиторка — РЕПЕТИ́ТОРКА, и, ж. Жін. до репети́тор 1. [Кость:] Завтра вона од’їздить у Крим репетиторкою, приносила мені книжки… (Вас., III, 1960, 151); Вітровій пощастило влаштуватися репетиторкою на літні вакації (Бурл., Напередодні, 1956, 190). Словник української мови в 11 томах