1. Словник української мови в 11 томах

репетиторка

РЕПЕТИ́ТОРКА, и, ж. Жін. до репети́тор 1.

[Кость:] Завтра вона од’їздить у Крим репетиторкою, приносила мені книжки… (Вас., III, 1960, 151);

Вітровій пощастило влаштуватися репетиторкою на літні вакації (Бурл., Напередодні, 1956, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. репетиторка — репети́торка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. репетиторка — -и. Жін. до репетитор 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. репетиторка — РЕПЕТИ́ТОРКА, и, ж. Жін. до репети́тор 1. [Кость:] Завтра вона од'їздить у Крим репетиторкою, приносила мені книжки... (С. Васильченко); Вітровій пощастило влаштуватися репетиторкою на літні вакації (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
  4. репетиторка — Репети́торка, -рки, -рці; -торки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)