реп'ях

РЕП'Я́Х, а́, ч.

1. Бур'ян родини складноцвітих з чіпким суцвіттям і з колючками.

Під полом лежали усякі трави і коріння: .. дурман, усякі реп'яхи, куряча сліпота та й багато дечого (Г. Квітка-Основ'яненко);

Не годилося б, на мій погляд, в'язати оцей застарілий реп'ях в один букет з пахучими польовими квіточками (Панас Мирний);

Стала б їсти [пташка], так глибокий Сніг сугорбками замів Й очерету ствіл високий І бадилля реп'яхів (Я. Щоголів).

2. Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини.

Хлопці з веселим гуком розбіглись на дві ватаги. Пани зразу почали вмощувати собі з бур'яну великі животи, ліпили на лоб і на груди замість кокардів і гудзиків реп'яхи (С. Васильченко);

Брів [Давид] бур'яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі (А. Головко);

* У порівн. Пріська так реп'яхом за нього [Нечипора] і держиться (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. перен., розм. Про причіпливу людину.

Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. – Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? – каже, зупинившись, Кирило Тур (П. Куліш).

◇ (1) Реп'яхо́м (смоло́ю, як (мов, ні́би і т. ін.) реп'я́х (п'я́вка, [ше́вська] смола́)) [кожу́ха (до кожу́ха, до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)], зі сл. приставати, чіплятися, липнути і т. ін., жарт. – настирливо, уїдливо, настійно.

– Друга б, здається, бачивши, що я від неї, і собі б від мене, і чудово б було; так ні, липне як той реп'ях (М. Кропивницький);

– Причепився [Стоколоса], мов п'явка, лазить за мною, як тінь (І. Франко);

– Ви лучче йдіть до свого діла, – чого ви до мене причепились, як шевська смола? (Б. Грінченко);

Заміжня дочка для батька – одрізаний шматок хліба, а вона чіпляється, як смола до чобота! Є чоловік, – чого ж ще? (Грицько Григоренко);

– Не кажи так, Федю... Який він мені жених? Чіпляється, мов реп'ях. Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (С. Добровольський);

[Дід Семко:] Для тебе зняв би і сорочку з себе, Аби ото послухався. Так ні! Тримався місця, мов реп'ях кожуха (О. Підсуха);

– Ет, – втомлено махнув рукою Терентій. – Вчепився в дурне слово, наче реп'ях у собачий хвіст (М. Стельмах);

Пізніше, правда, вже не покрикував [інженер], зате чіплявся, як реп'ях до штанів (М. Ю. Тарновський).