ретуш
РЕ́ТУШ, і, ж.
1. фот. Виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або зішкрібанням чи хімічним обробленням.
Чорна анілінова фарба дає ретуш, що не змивається при наступному обробленні фотовідбитків (з навч. літ.).
2. архл. Оброблення каменя сколюванням.
Відмінною особливістю олдувайської й ранньоашельської ретуші є її нерегулярність. Робочий край знаряддя рідко буває оброблений ретушшю суцільно, й між ретушованими ділянками залишаються більш чи менш необроблені проміжки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ретуш — ре́туш іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ретуш — -і, ж. 1》 фот. Виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або зішкрібанням чи хімічною обробкою. 2》 археол. Обробка каменя сколюванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ретуш — ре́туш (франц. retouche) підмальовування, виправлення фотознімка, картини, негатива. Словник іншомовних слів Мельничука
- ретуш — РЕ́ТУШ, і, ж. 1. фот. Виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або зішкрібанням чи хімічною обробкою. Чорна анілінова фарба дає ретуш, що не змивається при наступній обробці фотовідбитків (Довідник фот., 1959, 187). 2. архл. Обробка каменя сколюванням. Словник української мови в 11 томах