1. Словник української мови в 11 томах

ретуш

РЕ́ТУШ, і, ж.

1. фот. Виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або зішкрібанням чи хімічною обробкою.

Чорна анілінова фарба дає ретуш, що не змивається при наступній обробці фотовідбитків (Довідник фот., 1959, 187).

2. архл. Обробка каменя сколюванням.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ретуш — ре́туш іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ретуш — -і, ж. 1》 фот. Виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або зішкрібанням чи хімічною обробкою. 2》 археол. Обробка каменя сколюванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ретуш — РЕ́ТУШ, і, ж. 1. фот. Виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або зішкрібанням чи хімічним обробленням. Чорна анілінова фарба дає ретуш, що не змивається при наступному обробленні фотовідбитків (з навч. літ.). 2. архл. Словник української мови у 20 томах
  4. ретуш — ре́туш (франц. retouche) підмальовування, виправлення фотознімка, картини, негатива. Словник іншомовних слів Мельничука