рецензент
РЕЦЕНЗЕ́НТ, а, ч.
Автор рецензії.
У видавництві велося так, що авторові книжки не називали рецензента (С. Журахович);
// Той, хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси.
Після спектаклю мене не випустили з театру, прийшли рецензенти і в один голос сказали, що моє місце на кону (з мемуарної літ.);
Реп'яшок задовольнився скромною долею театрального рецензента і чекав своєї щасливої зірки (Ю. Мокрієв).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рецензент — рецензе́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- рецензент — [реицеинзент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- рецензент — -а, ч. Автор рецензії. || Той, хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси; критик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рецензент — рецензе́нт [від лат. recensens (recensentis) – той, що переглядає, досліджує] автор рецензії. Словник іншомовних слів Мельничука
- рецензент — Рецензе́нт, -та; -зе́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рецензент — РЕЦЕНЗЕ́НТ, а, ч. Автор рецензії. У видавництві велося так, що авторові книжки не називали рецензента (Жур., Звич. турботи, 1960, 10); // Той, хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси. Словник української мови в 11 томах
- рецензент — рос. рецензент той, хто переглядає, дає оцінку дії, твору, дослідженню; автор рецензії. Eкономічна енциклопедія