рецептор
РЕЦЕ́ПТОР, а, ч., фізл.
Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття.
Всякий аналізатор складається з трьох частин: органа чуття (рецептора), доцентрових нервів і відповідних ділянок мозку (з навч. літ.);
Язик – це орган, що складається з м'язів. На його поверхні, як і в слизовій оболонці всієї ротової порожнини, є багато смакових рецепторів (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рецептор — реце́птор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рецептор — [реицептор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- рецептор — -а, ч., фізіол. Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття. Клітинні рецептори — ділянки клітинної оболонки, молекулярна структура яких характеризується вибірковою спорідненістю до деяких речовин, здатністю вступати з ними в хімічну взаємодію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рецептор — РЕЦЕ́ПТОР, а, ч., фізл. Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття. Всякий аналізатор складається з трьох частин: органу чуття (рецептора), доцентрових нервів і відповідних ділянок мозку (Психол. Словник української мови в 11 томах