реєстратор
РЕЄСТРА́ТОР, а, ч.
1. Особа, яка здійснює реєстрацію кого-, чого-небудь.
Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу. Два паспорти лягли поруч на стіл перед реєстратором (Ю. Яновський);
Вона реєстратор на виборчій дільниці (з газ.).
2. перен. Той, хто констатує, фіксує події, явища, які відбуваються.
Рослина – то не лише мовчазний свідок нашого повсякденного життя чи реєстратор пори року (Іван Ле).
3. Механічний прилад для фіксування чого-небудь.
Електрохімічні індикатори – чудові альтиметри й варіометри для літаків, найчутливіші в світі барометри й реєстратори найрізноманітніших вібрацій (з наук.-попул. літ.);
Останнім часом ми озброїлися такими унікальними приладами, як реєстратори швидкості руху води і розчинів по стеблу та інших органах рослини (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- реєстратор — реєстра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- реєстратор — Юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Стаття 1 Словник термінів законодавства України
- реєстратор — -а, ч. 1》 Особа, яка здійснює реєстрацію кого-, чого-небудь. || Юридична особа, яка має дозвіл на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реєстратор — Реєстра́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реєстратор — РЕЄСТРА́ТОР, а, ч. 1. Особа, яка здійснює реєстрацію кого-, чого-небудь. Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу. Два паспорти лягли поруч на стіл перед реєстратором (Ю. Янов., І, 1958, 624); Вона реєстратор на виборчій дільниці (Веч. Київ... Словник української мови в 11 томах
- реєстратор — рос. регистратор 1. Особа, що здійснює реєстрацію. 2. Зберігач. 3. Автоматичний прилад, що реєструє окремі показники. Eкономічна енциклопедія