рибчина
РИБЧИ́НА, и, ж.
1. розм. Маленька риба.
* У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (з народної пісні);
Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Ю. Мушкетик).
2. Пестливе звертання до дівчини, жінки.
“Може, думаєш, покину? Ні, моя рибчино, Буду ходить, буду любить, Поки не загину!..” (Т. Шевченко);
І Дашкович сміливо почав тенором “Вийди, дівчино! Вийди, рибчино!” Воздвиженський підтягав басом і так ламав українські слова, що панни не могли вдержаться од сміху (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рибчина — рибчи́на 1 іменник жіночого роду, істота риба рибчи́на 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину Орфографічний словник української мови
- рибчина — -и, ж. 1》 розм. Маленька риба. 2》 Пестливе звертання до дівчини, жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рибчина — Рибчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рибчина — РИБЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Маленька риба. *У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (Укр.. лір. пісні, 1958, 85); Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Мушк. Словник української мови в 11 томах