1. Словник української мови у 20 томах

римований

РИМО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до римува́ти 1.

Хвалити твір, як то годилось би, зважаючи на ранг автора, було ніяково: занадто бо примітивний був цей, римований під Шевченка, опус... (Б. Антоненко-Давидович).

2. у знач. прикм. Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються.

Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою і придумувала казки і обов'язково римовані (О. Копиленко);

Поема написана римованим п'ятистопним ямбом (з навч. літ.);

Байки Сковороди написані прозою, однак іноді автор звертається до засобів римованої мови (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. римований — римо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. римований — [риемованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. римований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до римувати 1). 2》 у знач. прикм.Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. римований — Римо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. римований — РИМО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до римува́ти 1. 2. у знач. прикм. Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються. Словник української мови в 11 томах