1. Словник української мови у 20 томах

рипотіти

РИПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

Підсил. до рипі́ти 1.

Рипотять швидкі ступні по усланій білим снігом землі (Панас Мирний);

Порипуючи снігом, збіг [Тимко] з ґанку. Слідом за ним рипотіли Марко і Коростильов (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипотіти — рипоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рипотіти — -очу, -отиш, недок. Підсил. до рипіти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипотіти — РИПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до рипі́ти 1. Рипотять швидкі ступні по усланій білим снігом землі (Мирний, III, 1954, 37); Порипуючи снігом, збіг [Тимко] з ганку. Слідом за ним рипотіли Марко і Коростильов (Тют., Вир, 1964, 485). Словник української мови в 11 томах