рипотіння
РИПОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. рипоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Він виразно чує кінський тупіт, тривожне іржання і рипотіння снігу під людськими кроками (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рипотіння — рипоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- рипотіння — -я, с. Дія за знач. рипотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипотіння — РИПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Він виразно чує кінський тупіт, тривожне іржання і рипотіння снігу під людськими кроками (Тют., Вир, 1964, 415). Словник української мови в 11 томах