1. Словник української мови в 11 томах

рипотіння

РИПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Він виразно чує кінський тупіт, тривожне іржання і рипотіння снігу під людськими кроками (Тют., Вир, 1964, 415).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипотіння — рипоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рипотіння — -я, с. Дія за знач. рипотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипотіння — РИПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Він виразно чує кінський тупіт, тривожне іржання і рипотіння снігу під людськими кроками (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах