рисунок

РИСУ́НОК, ч.

1. род. нка. Те саме, що малю́нок 1, 2.

Велику кількість етюдів, ескізів, рисунків пишуть І. Рєпін, В. Маковський, В. Полєнов (із журн.);

Казкові рисунки килимів, вікові смереки чорні в тінях, невичерпане багатство всяких ягід, овочів, стручків, і все те червоніє, синіє, зеленіє, жовтіє (Г. Хоткевич);

Деревина секвої легка, м'яка і має красивий рожевий рисунок, що згодом темнішає (з наук.-попул. літ.).

2. род. нку. Мистецтво зображення, відтворення чого-небудь рисуванням.

В Чернігові юнак пройшов добру школу в майстерні ченця-різьбяра Григорія Лубенського. Талановитий майстер навчив його рисунку, різьблення по дереву і позолоти (із журн.).

3. род. нка. Те саме, що кре́слення 2.

Зображення на площині, які точно передають форму і розміри предмета, називаються рисунками (з навч. літ.);

На дошці рисунок Піфагорової теореми та вся майже дошка обписана доказами (С. Васильченко).

4. род. нка, перен. Обрис, контур чого-небудь.

Це був дуже молодий боєць, з надзвичайно ніжним, як у дітей, рисунком рота і білим пушком над верхньою губою (Григорій Тютюнник);

Мертві риси, проте, не втратили ще своєї колишньої гармонійності, і з них можна було впізнати фізіономійний рисунок і вираз, притаманний цій людині за життя (Ю. Смолич).

5. род. нка. Характерні особливості виконання, художнього втілення якого-небудь твору мистецтва.

Як кроки, так і рисунок [танцю] випливають одне з другого, внутрішньо між собою пов'язані (із журн.).