1. Словник української мови у 20 томах

ричання

РИЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. рича́ти.

Звір усе наближався, .. чулось вже далеке ричання (М. Коцюбинський);

Лише інколи під подертою одежиною в болях корчилось його тіло і чулося божевільне ричання (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ричання — рича́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ричання — -я, с. Дія за знач. ричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ричання — РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕ розм., РЕ́ВНЯВА розм., РЕ́ВІТ діал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О. Словник синонімів української мови
  4. ричання — РИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рича́ти. Звір усе наближався,.. чулось вже далеке ричання (Коцюб., І, 1955, 315); Лише інколи під подертою одежиною в болях корчилось його тіло і чулося божевільне ричання (Баш, На землі.., 1957, 11). Словник української мови в 11 томах