ричання

Значення в інших словниках

1. ричання — рича́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. ричання — РИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рича́ти. Звір усе наближався, .. чулось вже далеке ричання (М. Коцюбинський); Лише інколи під подертою одежиною в болях корчилось його тіло і чулося божевільне ричання (Яків Баш). Словник української мови у 20 томах
3. ричання — РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕ розм., РЕ́ВНЯВА розм., РЕ́ВІТ діал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О. Словник синонімів української мови
4. ричання — РИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рича́ти. Звір усе наближався,.. чулось вже далеке ричання (Коцюб., І, 1955, 315); Лише інколи під подертою одежиною в болях корчилось його тіло і чулося божевільне ричання (Баш, На землі.., 1957, 11). Словник української мови в 11 томах