1. Словник української мови у 20 томах

робучий

РОБУ́ЧИЙ, а, е, діал.

Робочий.

– А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (М. Коцюбинський);

Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський);

Він був такий, які й вони були, – Таке ж засмагле і робуче тіло (М. Бажан);

Пора була робуча, торги йшли, мляво, і оба вони з дуже невеличкою здобичею [здобиччю] вернули до Дрогобича (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робучий — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  2. робучий — -а, -е. 1》 діал. Робочий. 2》 зах. Трудовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. робучий — Робо́чий і зах. робу́чий, -ча, -че = робі́тний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. робучий — РОБУ́ЧИЙ, а, е, діал. Робочий. — А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (Коцюб., І, 1955, 294); Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  5. робучий — Робучий, -а, -е = робочий 2. Словник української мови Грінченка