роб

РОБ, а, ч.

1. В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб.

А прокинувшись від сону [сну], Здіймем зараз страмну бучу, .. Доки тим звичайним робом Не загубим в кінець краю (П. Грабовський);

А пити прихитрявся [чолов'яга] досить дивним робом, так, що чаша заступала йому обличчя (П. Загребельний).

2. заст. Робітник.

– Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять (Сл. Б. Грінченка);

– Не роби твої, щоб помикав нами! – ошалілими очима блиснув хлопець на купця (П. Загребельний).

3. іст. Раб (у 1 знач.). Свої́м (його́, її́ і т. ін.) ро́бом роби́ти див. роби́ти;

Ходи́ти лихи́м ро́бом див. ходи́ти;

Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом див. ходи́ти.

○ (1) Таки́м ро́бом, у знач. присл.:

а) отак, таким чином.

Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх [громадські] сили, ослаблюється громада (І. Франко);

б) (у знач. вставн. сл.) отже, отож.

Якийсь гурт молоді ходить між яток і співає .. Таким робом, окрім сидячих і стоячих, є ще й ходячі хори (М. Коцюбинський);

(2) Яки́м (нія́ким, яки́мсь) ро́бом, у знач. присл. – як (ніяк, якось).

– Переночуємо тут? – Ні, я додому, – підвівся з саней Мар'ян. – Додому?! То яким робом? – ще голосніше і недовірливо крикнув фурман (М. Стельмах);

Коли ж він грав веселої, ніяким робом не могли слухачі на місці вдержатись, бо гналися в танець (О. Ільченко);

В житті й такі випадки є: Якимось робом диким Великий муж малим стає, Малий стає великим (С. Воскрекасенко).