рогач
РОГА́Ч, а́, ч.
1. Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін.
Вона полізла з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром, накрила покришкою (Панас Мирний);
Пані Палійова вже поралась коло печі з чавунами та рогачами, щоб нагодувати свого голодного, дорогого гостя (Д. Мордовець);
Я вже навчилася рогачем витягати з печі й ставити назад горщики і глечики, – похвалилася Ніна (О. Копиленко);
* У порівн. Присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах (М. Стельмах).
2. Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.).
Цілими годинами підглядає [Мирон], як прибігають пити тонконогі серни з малими .. серненятами і цапи-рогачі (І. Франко);
За сітчастою огорожею Оброшинського зоопарку – біля кущів просторого вольєра гордовито походжає цеглясто-жовтий рогач [плямистий олень] (з наук.-попул. літ.).
3. Жук, верхня щелепа якого має форму рога.
А он кузьки лазять, стрибають коники, метелик в'ється понад стеблинами, повзуть мурахи, сонечка, рогачі, жучки різні – чорні, золоті, темно-зелені, руді... (Є. Кротевич);
Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (О. Донченко).
4. Палиця з розвилкою на кінці.
При ручному підніманні і установленні дерев'яної опори застосовують рогачі .. Послідовним переміщенням рогачів від вершини до комля опору піднімають у вертикальне положення (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- рогач — рога́ч 1 іменник чоловічого роду довгий дерев'яний держак, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін; палиця з розвилкою на кінці) рога́ч 2 іменник чоловічого роду, істота самець-олень або інший самець з рогами; жук, верхня щелепа якого має форму рога) Орфографічний словник української мови
- рогач — -а, ч. 1》 Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. 2》 Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). 3》 Жук, верхня щелепа якого має форму рога. 4》 Палиця з розвилкою на кінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рогач — Рога́ч, -ча́, -че́ві; -гачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- рогач — Рогач, -ча м. 1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном. 2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458. 3) = олень. Вх. Пч. II. 6. 4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. ум. рогачик. Словник української мови Грінченка