1. Словник української мови Грінченка

рогач

Рогач, -ча

м.

1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном.

2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458.

3) = олень. Вх. Пч. II. 6.

4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. ум. рогачик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рогач — рога́ч 1 іменник чоловічого роду довгий дерев'яний держак, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін; палиця з розвилкою на кінці) рога́ч 2 іменник чоловічого роду, істота самець-олень або інший самець з рогами; жук, верхня щелепа якого має форму рога) Орфографічний словник української мови
  2. рогач — -а, ч. 1》 Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. 2》 Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). 3》 Жук, верхня щелепа якого має форму рога. 4》 Палиця з розвилкою на кінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. рогач — Рога́ч, -ча́, -че́ві; -гачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. Словник української мови в 11 томах