розбрат
РО́ЗБРАТ¹, у, ч.
Ворожнеча, розлад між ким-небудь.
Настане – вірю я – година: Загине розбрат на землі (П. Грабовський);
На зміну державній єдності [Київської Русі] прийшло ворогування удільних князів. Від безперервних особистих чвар і розбрату князів-родичів, позбавлених державного розуму, слабшала Руська земля (О. Довженко);
// Розходження в чому-небудь між кимсь, відсутність взаєморозуміння; незгода.
– Бачать вони [пани], що між нами чвари та розбрат – от і нищать кожного поодинці, – напутливо заговорив Ходика (З. Тулуб);
Вона бачила, що розбрат між нею і тими, котрим дала життя, ставав щораз більший і щораз ширші захоплював круги (Н. Кобринська);
// Збентеження, розгубленість, паніка де-небудь.
Чиєсь лихо більш абстрактної натури і залежить не від фактів, а від думок, не зв'язане ні з якою людиною, а залежить від розбрату у власній душі (Леся Українка);
// Недружні, неприємні стосунки між ким-небудь; чвари.
У ланці панував розбрат, нічого майже не робилося, добрива не заготовлялися (В. Минко).
РО́ЗБРАТ², у, ч., кул.
Смажений відбитий шматок м'яса.
Розбрат .. нарізають з тонкого й товстого краю, тонким куском (0,5 – 0,7 см) і відбивають (з наук.-попул. літ.);
На сковорідках смажили те, що тепер називають шашликами, биточками по-козацьки, розбратами з цибулею та іншим (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- розбрат — (відсутність злагоди) незгода, нелад, незлагода, звада, мн. свари, чвари, (між сусідами) міжусобиця, (у поглядах) непорозуміння. Словник синонімів Полюги
- розбрат — ро́збрат 1 іменник чоловічого роду ворожнеча ро́збрат 2 іменник чоловічого роду шматок м'яса Орфографічний словник української мови
- розбрат — Звада, розлад, чвари, розрух, іст. усобиці, міжусобиці, с. ворожнеча; (між А і Б) незгода, незлагода; ЖМ. сварка; Р. паніка. Словник синонімів Караванського
- розбрат — див. сварка Словник синонімів Вусика
- розбрат — [розбрат] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- розбрат — I -у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. || Розходження в чому-небудь між кимсь, відсутність взаєморозуміння; незгода. || Збентеження, розгубленість, паніка де-небудь. || Недружні, неприємні стосунки між ким-небудь; чвари. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбрат — я́блуко ро́збрату (чвар), книжн. Причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь. — Який же ви талісман на щастя, Марто? — посміхнувся Коваль, кинувши в бік обох Комаренків: — Ви справжнє яблуко розбрату, не встигли прийти... Фразеологічний словник української мови
- розбрат — НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- розбрат — Ро́збрат, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбрат — РО́ЗБРАТ¹, у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі (Граб., І, 1959, 560)... Словник української мови в 11 томах
- розбрат — Ро́збрат, -ту м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат. Словник української мови Грінченка