1. Фразеологічний словник української мови

розбрат

я́блуко ро́збрату (чвар), книжн. Причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь. — Який же ви талісман на щастя, Марто? — посміхнувся Коваль, кинувши в бік обох Комаренків: — Ви справжнє яблуко розбрату, не встигли прийти, а вже викликали цілий бунт (В. Собко); Дуже вже гарною родиться дівчина, коли стає яблуком розбрату (В. Минко); Єдиним яблуком чвар, коли так можна висловитися в даному випадку, між Самусями й Щусями було глинище, зване Карповим яром (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбрат — (відсутність злагоди) незгода, нелад, незлагода, звада, мн. свари, чвари, (між сусідами) міжусобиця, (у поглядах) непорозуміння. Словник синонімів Полюги
  2. розбрат — ро́збрат 1 іменник чоловічого роду ворожнеча ро́збрат 2 іменник чоловічого роду шматок м'яса Орфографічний словник української мови
  3. розбрат — Звада, розлад, чвари, розрух, іст. усобиці, міжусобиці, с. ворожнеча; (між А і Б) незгода, незлагода; ЖМ. сварка; Р. паніка. Словник синонімів Караванського
  4. розбрат — див. сварка Словник синонімів Вусика
  5. розбрат — [розбрат] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. розбрат — I -у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. || Розходження в чому-небудь між кимсь, відсутність взаєморозуміння; незгода. || Збентеження, розгубленість, паніка де-небудь. || Недружні, неприємні стосунки між ким-небудь; чвари. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. розбрат — РО́ЗБРАТ¹, у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. Настане – вірю я – година: Загине розбрат на землі (П. Грабовський); На зміну державній єдності [Київської Русі] прийшло ворогування удільних князів. Словник української мови у 20 томах
  8. розбрат — НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  9. розбрат — Ро́збрат, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. розбрат — РО́ЗБРАТ¹, у, ч. Ворожнеча, розлад між ким-небудь. Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі (Граб., І, 1959, 560)... Словник української мови в 11 томах
  11. розбрат — Ро́збрат, -ту м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат. Словник української мови Грінченка