розбуджувати

розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розбуджувати — розбу́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
розбуджувати — див. будити Словник синонімів Вусика
розбуджувати — -ую, -уєш і рідко розбуджати, -аю, -аєш, недок., розбудити, -буджу, -будиш, док., перех. 1》 Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
розбуджувати — Будити, побудити, збуджувати, збудити, позбуджувати, обуджувати, обудити, пообуджувати, пробуджувати, пробудити, попробуджувати, буркати, збуркувати, збуркати, позбуркувати, пробуркувати, пробуркати, попробуркувати, розбуркувати, розбуркати... Словник чужослів Павло Штепа
розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., кого, що. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Веретено падає з рук [матері] і, вдарившись об землю, розбуджує [її]... Словник української мови у 20 томах
розбуджувати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
розбуджувати — Розбу́джувати, -джую, -джуєш і розбуджа́ти, -джа́ю, -джа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Словник української мови в 11 томах