1. Словник синонімів української мови

розбуджувати

РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм., РОЗТО́РСАТИ розм. (смикаючи, штовхаючи). — Недок.: буди́ти, розбу́джувати, розбуджа́ти рідко пробу́джувати, пробуджа́ти, підніма́ти (підійма́ти), розбу́ркувати, пробу́ркувати, прокида́ти, розшто́вхувати, термо́сити. Почали півні співати — розбудили. Устала я (Панас Мирний); Мати пробудила його, коли жінка вийшла доїти корову (М. Томчаній); До схід сонця підняв Гаркуша людей на сінокіс (О. Гончар); — Розбуркай дівчат і Охріма.. Тікати треба, — наказувала пані Баличина (З. Тулуб); З того німого забуття, з того очевидячного сну пробуркав його .. регіт і біганина дівчат (Панас Мирний); Цілу ніч прокидало Христю материне тяжке зітхання (Панас Мирний); Господарка мало не повибивала шибок, доки докликалася та добудилася свого чоловіка (Л. Яновська); — Нечипоре, вставай коней напувати, — розштовхував конюх свого сусіда (Григорій Тютюнник); — Вставай, вставай, літ проспиш, — розтермосив він свого друга (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуджувати — розбу́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розбуджувати — див. будити Словник синонімів Вусика
  3. розбуджувати — -ую, -уєш і рідко розбуджати, -аю, -аєш, недок., розбудити, -буджу, -будиш, док., перех. 1》 Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбуджувати — Будити, побудити, збуджувати, збудити, позбуджувати, обуджувати, обудити, пообуджувати, пробуджувати, пробудити, попробуджувати, буркати, збуркувати, збуркати, позбуркувати, пробуркувати, пробуркати, попробуркувати, розбуркувати, розбуркати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., кого, що. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Веретено падає з рук [матері] і, вдарившись об землю, розбуджує [її]... Словник української мови у 20 томах
  6. розбуджувати — розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  7. розбуджувати — Розбу́джувати, -джую, -джуєш і розбуджа́ти, -джа́ю, -джа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Словник української мови в 11 томах