1. Словник чужослів Павло Штепа

розбуджувати

Будити, побудити, збуджувати, збудити, позбуджувати, обуджувати, обудити, пообуджувати, пробуджувати, пробудити, попробуджувати, буркати, збуркувати, збуркати, позбуркувати, пробуркувати, пробуркати, попробуркувати, розбуркувати, розбуркати, порозбуркувати, ворушити, зворушувати, зворушити, позворушувати, розворушувати, розворушити, порозворушувати, оживлювати, оживити, пооживлювати, скорняти, скорнити, поскорняти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуджувати — розбу́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розбуджувати — див. будити Словник синонімів Вусика
  3. розбуджувати — -ую, -уєш і рідко розбуджати, -аю, -аєш, недок., розбудити, -буджу, -будиш, док., перех. 1》 Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., кого, що. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Веретено падає з рук [матері] і, вдарившись об землю, розбуджує [її]... Словник української мови у 20 томах
  5. розбуджувати — розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. розбуджувати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. розбуджувати — Розбу́джувати, -джую, -джуєш і розбуджа́ти, -джа́ю, -джа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Словник української мови в 11 томах