1. Фразеологічний словник української мови

розбудити

розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбудити — розбуди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбудити — [розбудитие] -уджу, роузбудиеш; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. розбудити — див. розбуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбудити — РОЗБУДИ́ТИ див. розбу́джувати. Словник української мови у 20 томах
  5. розбудити — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розбудити — Розбуди́ти, -буджу́, -бу́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розбудити — РОЗБУДИ́ТИ див. розбу́джувати. Словник української мови в 11 томах
  8. розбудити — Розбудити, -ся см. розбужати, -ся. Словник української мови Грінченка