розбрідатися

РОЗБРІДА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся і діал. РОЗБРО́ДИТИСЯ, иться, имося, итеся, недок., РОЗБРЕСТИ́СЯ, еде́ться, едемо́ся, едете́ся і діал., РОЗБРОДИ́ТИСЯ, о́диться, о́димося, о́дитеся, док.

1. Розходитися в різні боки, у різних напрямках (про всіх або багатьох).

Ішли здебільшого за Самару, в синельниківські степи, а там уже й розбрідалися хто куди, на все літо, до перших осінніх заморозків (О. Гончар);

Розбродилися по дворах – косарі, в'язальниці стомлені... (А. Головко);

Коли опришки розбрелися з пудів хто куди, а Маруся сиділа сама, щось латаючи, до неї підсів Юрчик (Г. Хоткевич);

Південь. Спека не спада, Розбрелася череда (І. Нехода);

// по чому. Розходитись у різні боки, у різних напрямках по певній території.

Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися (Марко Вовчок);

Вони [ескімоси] розбрелися по Америці, стали чесними робітниками (Мирослав Ірчан);

Розбрелися хлопці по лісу (О. Іваненко);

// розм. Розходитись або роз'їжджатися в різні місця, пориваючи родинні, службові і т. ін. зв'язки.

Брати і сестри розбрелися на заробітки по економіях і заводах (М. Стельмах);

Він одружувався з таким запізненням, що батьки не дочекалися його весілля, а друзі та ровесники давно розбрелись по всій країні (Л. Дмитерко);

Скажи, Аркадію, тобі не страшно, що ми кінчаємо школу, розійдемося, розбредемося і станемо до самостійної роботи, підемо здобувати собі фах... (О. Копиленко).

2. перен. Бути рідко розташованим (про предмети);

// по чому. Рости на певній відстані одне від одного.

Тоненькі ялинки розбрелися по схилах гір (О. Гончар);

Лесь бачить, як від них [брів] окремі волосинки розбрелися аж по верхніх повіках (М. Стельмах);

Спочатку були купи й ватаги, і це було так зване передлісся, а далі пішли купки й кущі, і, нарешті, окремі дерева розбрелися по рівнині (Ю. Яновський).

3. перен., розм. Розсіюватися (про туман, хмари і т. ін.).

Щухне дощ. Вже й тучі розбрелись (В. Бичко).